Масові викрадення цивільних осіб – воєнний злочин, який росія свідомо продовжує чинити на тимчасово окупованих територіях України. Станом на квітень 2024 року, майже 37 тисяч людей вважаються зниклими безвісти, і ця цифра, на жаль, невпинно зростає.
Наш адвокат Катерина Лебедєва розповіла у коментарі «Вільному радіо» як відомі правозахисні інституції кваліфікують цей злочин для притягнення до відповідальності.
Влада репресивних режимів не визнає обмежень закону. Закон для них лише ширма за якою вони ховають свою жорстокість і нелюдяність. Шлях таких режимів, це шлях насильства над людиною, її поглядами і правами. Їх цікавить благополуччя лише одного життя: власного. Інші життя для таких режимів лише дешевий ресурс.
Насильницьке зникнення осіб — це варварський засіб змусити людину мовчати, а інших —відчувати страх за своє майбутнє. Такий шлях не рідко використовується репресивним режимом країни-агресора для придушення активності осіб з вільними демократичними поглядами та залякування населення на тимчасово окупованих територіях України.
Міжнародне право характеризує ці злочинні дії таким чином.
Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду, насильницьке зникнення визначається як арешт, затримання або викрадення людей державою чи політичною організацією, або з їх дозволу, підтримки чи схвалення, з подальшою відмовою визнати факт позбавлення волі або розкрити місцезнаходження зниклої особи, що позбавляє її захисту закону.
Основними елементи насильницького зникнення є:
- арешт, затримання або викрадення (важливо, щоб дії здійснювалися представниками держави або політичної організації, або ж під їх контролем чи за їхньої підтримки);
- відмова визнавати факт позбавлення волі (цей елемент включає заперечення факту арешту або затримання);
- приховування місцезнаходження особи (відмова розкрити інформацію про місцезнаходження зниклої особи створює ситуацію невідомості та беззахисності для такої особи).
Римський статут визначає насильницьке зникнення як злочин проти людяності, якщо він вчиняється як частина широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення.
Станом на сьогодні кількість незаконно утриманих осіб в Україні внаслідок нападу рф на Україну є значною. Так, за даними українського омбудсмена Дмитра Лубінця, станом на квітень 2024 року майже 37 тисяч людей вважаються зниклими безвісти. Ця кількість включає як цивільних, так і військових, з яких майже 1700 осіб вже верифіковано як незаконно утримані Росією. Водночас, ООН стверджує, що їхня кількість є значно більшою.
Крім того, за повідомленням Міністерства внутрішніх справ України, у Єдиному реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин зареєстровано близько 28 тисяч осіб. Ці цифри підкреслюють, що насильницьке зникнення людини є складовою нелюдської політики Росії, визначають її режим як диктаторський та вказують на серйозність проблеми, з якою стикнулася і має вирішити наша держава. Усе це потребує міжнародної уваги та допомоги у її вирішенні.
Насильницьке зникнення є одним із найбільш жорстоких порушень прав людини. Цей репресивний метод впливу на інакодумців країною-агресором залишає глибокий слід у нашому суспільстві на багато років і вимагає більшої уваги усіх інституцій нашої держави. Визначення цього злочину як злочину проти людяності у Римському статуті Міжнародного кримінального суду підкреслює його важливість та необхідність міжнародного співробітництва для запобігання подальшого його вчинення диктаторськими режимами, а також покарання тих осіб, які його вчинили проти мирного населення.
Оригінальна стаття доступна за посиланням.
